Перейти до основного вмісту

Біле сонце абсолюту

«Тривання таїни» – так небанально назвала свою нову, третю, збірку поезій поетеса Ольга Кіс. Досі у неї вийшли друком дві збірки: «Галера суєти», 1998 р., та «Спів німої хористки», 2004 р.

Що передусім вражає у цих, здавалось би, невеликих книжечках? Незвичайно широка тематика, глибокі філософські медитації над непростими життєвими проблемами та явищами, багаті тропи, цікава звукова організація поетичної мови та оригінальний поетичний синтаксис.


Одночасно, що особливо треба підкреслити, в сучасну добу технократії та всепоглинаючих глобалізаційних процесів – поезії із збірок О. Кіс – це якийсь ніжний, жіночою рукою вибудований затишок, що заспокоює, відриває людину від сучасної, гамірливої, брудної цивілізації.

У Ольги Кіс на диво свіжі, глибокі, новаторські засоби художнього відображення дійсності.

Слова – як каміння з кручі -
Прощальні і поминальні.
Всі вироки – неминучі,
Всі задуми – геніальні...
...У час, коли в ночі зимні
З провинами ставки очні.
Всі істини – незглибимі,
Всі доторки – непорочні.

(«Тривання таїни».)

На гобелені безсонної ночі – очі,
Наче безкрилі приречені птахи-примари.
Тріснута чаша самотності болем хлюпоче.
На гобелені безсонної ночі – чари.
...На гобелені безсонної ночі – розпач,
На гобелені безсонної ночі – доля.

(«Галера суєти».)

Ольга Кіс у поезіях мислить, аналізує, порівнює, наші часи із минулими античними і навіть біблійними, не оминаючи найсучасніших здобутків цивілізації й науки.

Сенсорні зони,
гендерні теми,
Бути чи ні?

(«Тривання таїни».)

«Дивних таких словес
Янголам не збагнути.
Він і на те прогрес,
Щоби мізки звихнути.
... Радіаційний вміст
У стовпі соляному
Та інфляційний ріст
Цін на золу Содому.

(«Спів німої хористки».)

У поезіях збірок Ольги Кіс немає поетичних стереотипів, вони – новаторські, людинотворчі, підносять душу до чистоти, любові, світлого гуманного світосприйняття та світорозуміння.

Стань невідаючим з неофітами -
Молись первоцвітами.
Стань великим урівень з Андами -
Молися трояндами.

(«Тривання таїни».)

Сьогодні, коли з'яничарені чиновники заганяють у глуху резервацію українську мову, поява живого, свіжого поетичного українського слова – це зброя на захист українськості, українського духу, українського світобачення.

Як затопчуть бісер свині,
Й розірвуть святі полотна -
Трохи жовті, трохи сині.
Чи не час гострити стріли,
Щоб зцілити хворі крила?.

(«Тривання таїни»)

Світлі, глибокі слова Ольги Кіс спалахують блискавками правди, високогуманного ставлення до світу, людей, рідної мови.

Ти вже забув про геноциди
Народе тихий, богомільний?
...При денних зорях ти – покора,
Коли скрадеться ніч – покора.

(«Тривання таїни».)

* * *

«...Швидкий, гомінкий, зрусичений,
Мій рідний-нерідний Києве.
...Ти чий будеш, княжий городе,
Московії чи Монголїі?»

«Тривання таїни».

Душа Ольги Кіс повна містичного всесвіту, її думка легкорухлива, в її поезіях потужня внутрішня експресія й етичний орієнтир. Усі три її збірки характерні незвичайними заголовками, і вже самі несуть певне значеннєве навантаження. 

Поетеса небагатослівна, лаконічна. Вона вміло, сміливо й майстерно складає пазли життя навіть у своїх чотирирядкових філософських мініатюрах і віршах.

Вмирати-ламати окрайчик останній,
Очима голубити взори на гафтах.
Усе, як записано Духом в Писанні:
Вмирання – остання несплачена рата.

(«Тривання таїни».)

Крильця цикади
Змагаються блиском із діамантом
...Життя – то завжди готування
до воєн й змагань.

(«Тривання таїни».)

У авторки якесь незбагненно ніжне відчуття рідної природи:

Осінь літо в ясир забирає
Серпневого досвітку.
...Осінь літо веде
В падолистовий зимний ясир.

(«Тривання таїни».)

* * *
«Зима – мірошниківна в білому,
Тужаві коси запорошені.
Млини небесні звані-прошені
Змололи стужу дню несмілому».

(«Тривання таїни».)

Поетеса Ольга Кіс – це не жінка-бранка, прикована до Галери суєтних буднів, не німа хористка у босхівській екзистенційній ситуації нашого народу – це Людина, яка збагнула Таїну світу. Кожний рядок її віршів дарує нам таємницю – таїну її поетичної душі, усвідомлення її національної приналежності, її незламну віру в безсмертя України та українського народу.

Під нашаруванням лжі і профанації,
Феніксом із попелу– диво незбагненне.
Бунтарі невидимі, охоронці нації,
Українське золото, українські гени.
Кодом нуклеїновим волю закодовано...
...Всім, кого байдужості солодом годовано,
Не дадуть забутися українські гени.

(«Галера суєти».)

Цікаві ілюстрації та загальне художнє оформлення усіх трьох збірок поетеси унаочнюють і наближають до читача лексичний та понятійний зміст опублікованих творів.

Книжки ілюстрували відомі українські митці Євген Безніско (Львів), Євген Колодієв (Франція), Анна Словінська (м. Золочів, Львівщина).

Щасти ж тобі, Ольго, на поетичній ниві, бо до твоєї трепетної душі торкнулось «біле сонце Абсолюту» (Михайлина Коцюбинська).

Данило Чайковський,
м.Золочів
на Львівщині

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Шевченко - музикант

Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…
От де, люде, наша слава,
Слава України!


Т. Шевченко, «До Основ’яненка»

Тарас Шевченко – пророк, мислитель, поет, художник, музикант, фольклорист-етнограф, археолог, історик. Мистецька постать Кобзаря у всій своїй багатогранності є монолітна, цільна, з нерозривною єдністю творчого мислення. Різні види художньої діяльності нашого митця становлять органічне ціле, взаємно розвиваючи, доповнюючи і пояснюючи один одного.

Казка про лісовика

ГАЛИНА
СМЕРЕЧИНСЬКА

КАЗКА ПРО ЛІСОВИКА

У зеленій шапці лісу,
Там, де сон гамак свій звісив,
У хатинці біля броду
Жив дідусь білобородий.
То маленький лісовик,

Дармувати він не звик.

Василь Стефаник і розвиток новелістики на покутських теренах

Коли відзначалося сторіччя від народження русівського генія, видатний український літературознавець, професор Чернівецького університету Василь Максимович Лесин (1914-1991) обнародував у малотиражному відомчому збірнику „Українське літературознавство” простору добірку „Вінок шани Стефаникові”, складену з відповідей 25-ти тогочасних українських прозаїків на запропоновані ним запитання про час та обставини першого їхнього знайомства з новелами великого майстра та про вплив на їхню подальшу письменницьку долю. 
Будучи яскравим взірцем господарського дбання про джерельну базу філологічної науки, аналогів якому не так уже й багато спостерігалося тоді, а в наші дні ще менше, „Вінок...”роботи буковинського вченого і нині слугує та й буде слугувати осягненню незвичайного резонансу творчості новеліста з Покуття в українській і світовій літературі. „Нехай ціпеніє з подиву світ – кожна маленька новела варта драми Шекспіра.